Осінь в Ізнаїлі
Осінь в Ізраїлі — це період, коли після тривалої та виснажливої спеки нарешті приходять перші дощі, тоді в повітрі відчувається свіжість, ніби ґрунт зітхнув з полегшенням після спекотного літа. Звісно ж, йдеться не про календарну пору року. З приходом дощів природа починає прокидатися, рослини ніби знають, що зима коротка. Тому, щойно приходить перший дощ, усе починає активно рости. За лічені дні з’являються нові паростки, витягуються стебла, з’являються нові листки. У них не так уже й багато часу, і вони ніби поспішають пройти весь цикл — вирости, зацвісти, дати плоди та насіння, доки знову не стане спекотно.
Дощі в Ізраїлі зазвичай недовгі, але рясні. Наче земля має отримати життєдайну вологу наперед. Може пройти 2 години дощу, а за кілька годин усе вже майже сухе, але рослини встигають цю вологу “схопити”, вона також затримується в ґрунті на певний час, але це залежить від ландшафту. Наприклад, у гірських регіонах дощова вода швидко стікає вниз із вищих територій, таким чином у гірській місцевості ґрунт значно сухіший, ніж у низовинах. А потім знову сонячна погода, знову тепло, і все продовжує рости без зупинки.
З листопада і до кінця квітня тут найприємніший період — Ізраїль буквально змінюється: пустельні пагорби зеленіють, трава проростає всюди, де тільки може, з’являються квіти, яких улітку взагалі не побачиш. Повітря стає м’якшим, більш вологим, із запахом трав та свіжої землі. У ці місяці найкраще видно, як природа тут тримається за життя. На перший погляд здається, що рослини тут ледве виживають. Але насправді вони пристосовані до такого клімату. За сотні років у них сформувався свій життєвий цикл, періоди активного росту й періоди “сну”. І щороку, коли приходить перший дощ, усе повторюється.
Осінь в Ізраїлі відчувається майже як весна, тільки навпаки. У Європі весна — це коли нарешті перестає бути холодно й приходить тепло. А в Ізраїлі ми чекаємо не тепла, а дощів. І щойно вони приходять, усе навколо оживає, кольори стають яскравішими, навіть звичайні бур’яни у дворі раптом виглядають інакше, як маленьке диво, коли тонкі стебельця починають тягнутися вгору. І щороку дивишся на це й радієш, коли нове життя починає свій новий цикл.
