Про блог і про себе

Підсвідомо хочеться надати якесь особливе значення самому першому допису. Але насправді в цьому немає жодного сенсу, тому що він лише один із усіх інших. Запуск цього блогу планувався на початок грудня 2025 року, але схоже, що мої дії випереджають події. Я довго вагався, чи варто взагалі зв’язуватися з блогом. Дійсність така, що сьогодні ті, хто щось пише, роблять це в соціальних мережах, Facebook навіть дозволяє монетизувати деякі види контенту. Найчастіше сучасні блоги ведуться не просто так, а з метою реклами бренду або послуг, наприклад в Instagram. Можливо я свідомо витрачаю свій час марно, але цей блог справді ведеться “просто так”, без певної реклами і без мети. Насправді реклама з часом з’явиться на сторінках сайту, але з метою покриття витрат на послуги хостинг-провайдера та оплату доменного імені.

Для початку давайте познайомимося. Мене звати Макс. Тут я пишу про життя в Ізраїлі, про свої спостереження й думки, про поїздки, публікую фотографії. Тут я також ділюся історіями й нотатками, з яких складений мій щоденний хаос. Ви не знайдете тут літературних творів, я віддаю перевагу писати простою мовою про прості речі, які відбуваються навколо, про те, що чепляє, що дратує і що тішить. Я не дотримуюся певної тематики у блозі, бо мої інтереси дуже різнопланові. Та й саме життя таке, що ніколи не знаєш, що тебе чекає за рогом, не знаєш, що піднесе тобі доля — пряник або використаний ган*он. Вибачте за прямоту, але в цій реальності ми живемо, і я волію називати речі своїми іменами.

Я працюю в галузі естетичної медицини, моя посада тісно пов’язана з медичною та психологічною реабілітацією, з технологіями та виробництвом адаптованих медичних виробів. Детально розповідати про роботу я не маю наміру, так само як і про свою сім’ю, і на це є свої причини. Щонайменше, це особисте.

Ще мені здається, що чужі біографії нікого не цікавлять, якщо тільки не йдеться про відому чи медійну особистість, типу Ілона Маска або Андрія Данилка. Про себе скажу лише те, що народився і виріс я в Україні, перші роки життя пройшли у місті Севастополь, пізніше ми сім’єю переїхали до Запоріжжя. В Ізраїлі живу з 2002 року, тут центр мого життя, робота і родина. Деякий час я не міг вирішити, якою мовою вести цей блог — українською чи російською. Річ у тім, що більшість ізраїльтян вихідців з України говорять російською, і я не виключаю втрати великої частки російськомовних читачів-українців. Але зате україномовні ізраїльтяни (і не тільки) швидше за все відчують себе тут “серед своїх”, а також мій блог підтримає українську діаспору Ізраїлю щонайменше самим своїм існуванням. Україномовний блог сьогодні — це спосіб зберігти зв’язок із власним корінням, це повага до мови, що формує нашу ідентичність.

Якщо у вас є будь-які зауваження або побажання щодо роботи сайту, розділів сайту, будь-яке технічне питання, а також питання щодо опублікованих дописів і матеріалів — будь ласка, не соромтеся і сміливо пишіть за контактами, вказаними на сторінці для зв’язку зі мною.